понедельник, 25 января 2016 г.

11-А клас
25.01.2016 р.
Тема: Хімічний захист рослин: основні групи сполук і особливості їх використання. Інтегрований захист рослин.
http://mnagor.com/articles/16/
- написати конспект в зошиті та вивчити.

26.01.2016
Тема: Біосфера та її межі.
§31 ст. 183-184 - вивчити;
- письмово дати відповіді на запитання №1,2 ст.188.
 
10-А клас
25.01.2016 р.
Тема: Фотосинтез, його роль у природі.
§45 (підручник) ст. 246-248 - вивчити;
- написати конспект у зошиті;
- письмово дати відповіді на запитання № 2,3 (ст. 248).

26.01.2016 р.
Тема: Історія вивчення фотосинтезу. Роботи К.Тімірязєва.
§45 (підручник) ст. 244-246 - вивчити;
- написати конспект у зошиті;
- письмово дати відповіді на запитання № 1 (ст. 248).
9-А клас
25.01.2016 р.
Тема: Передача нервового імпульсу.
 § 59 (підручник) - вивчити;
- письмово в зошиті дати відповіді на запитання 1-4 (ст. 174). 
8-А клас
25.01.2016 р.
Тема: Різноманітність хрящових риб. Ряди: Акули і Скати.
§35 (підручник) ст. 163-165 - вивчити;
- письмово дати відповідь на запитання: яке значення для пересування акул має жироподібна речовина, що відкладається в печінці?


11-Б клас
18.01.2016 р.
Тема: Наземно-повітряне та водне середовища життя.
§25 (підручник) - вивчити;
- терміни та визначення виписати та вивчити;
- письмово дати відповіді на запитання (ст. 157, підручник)

25.01.2016 р.
Тема: Ґрунт та живі організми як середовище життя.
§26 (підручник) - вивчити;
- терміни та визначення виписати та вивчити;
- письмово дати відповіді на запитання № 4-7 (ст. 161, підручник)

10-Б клас
18.01.2016 р.
Тема: Хімічний склад, будова і функції клітинних мембран. Транспорт речовин через мембрани. Пасивний транспорт.
§15 (ст. 86-90) - вивчити;
- виписати в зошит нові терміни та визначення;
- письмово дати відповідь на запитання № 1-3 (ст. 94, підручник).

21.01.2016 р.
Тема: Активний транспорт речовин через мембрану.
§15 (ст. 90-94) - вивчити;
- виписати в зошит нові терміни та визначення;
- письмово дати відповідь на запитання № 4-6 (ст. 94, підручник).

25.01.2016 р.
Тема: Функції та особливості будови поверхневого апарату клітин організмів різних царств живої природи.
§16 - вивчити;
- написати конспект у зошиті;
- письмово дати відповідь на запитання № 1 у рубриці "Поміркуйте" ст. 99.

среда, 20 января 2016 г.

11-А клас
18.01.2016 р.
Тема: Розв'язування задач з екології.
-розв'язати задачі (ст.199, підручник)

19.01.2016 р.
Тема: Агроценози: структура та зміни під впливом діяльності людини.
§30 (ст. 181-182, підручник) - вивчити;
- виписати в зошит нові терміни та визначення;
- письмово дати відповіді на запитання № 5-8 (ст. 182, підручник)

20.01.2016 р.
Тема: Фізико-хімічні характеристики основних типів ґрунтів України та шляхи підвищення їх родючості.
Основні типи ґрунтів України:
Дерново-підзолисті ґрунти України переважають у Поліссі, де підзолистий процес протікає під покривом дерев і на поверхню ґрунту щорічно потрапляє сухе листи, хвоя, шматочки кори, дрібні сучки, рештки трав’яної рослинності. У результаті складних процесів розкладання та перетворення рослинних решток підстилки й коренів, синтезу нових органічних сполук утворюється гумус ґрунту. Дерново-підзолисті ґрунти формуються в умовах надмірного зволоження під покривом змішаних дубово-соснових або соснових лісів, переважно розріджених і з розвиненим трав’яним покривом.
Бурі лісові ґрунти (буроземи) поширені в гірських лісових районах Криму та Карпат, а також на рівнинних територіях Закарпатської низовини та Передкарпаття. Вони формуються в умовах м’якого, вологого клімату під широколистяними, мішаними й листяними лісами на щебенистих і щільних породах. Буроземне ґрунтоутворення протікає в умовах гарного й рівномірного зволоження та значної тривалості теплої пори року.
Сірі лісові ґрунти України поширені в лісостеповій зоні й зустрічаються в Поліссі, де формуються при помірно вологому континентальному кліматі. За будовою та властивостями вони займають проміжне місце між дерново-підзолистими ґрунтами й чорноземами. Сірі лісові ґрунти утворилися під широколистяними лісами зі значною трав’янистою підстилкою, а початок їхнього формування сягає післяльодовикового періоду, коли лесові плато стали поступово покриватися лісами.
Чорноземними ґрунтами називають багаті ґрунти, забарвлені в темний колір гумусом, що не мають ознак сучасного перезволоження і сформувалися в рівнинних умовах під багаторічною трав’янистою рослинністю степів та лісостепів. При загальному дефіциті атмосферного зволоження розкладання органічних решток у чорноземах відбувається при неповному насиченні ґрунту вологою, зазвичай в аеробних умовах і при високих температурах.
Каштанові ґрунти зустрічаються у рівнинному сухому степу. Вони формуються під типчаково-ковиловою та полинно-злаковою рослинністю в умовах недостатнього зволоження, чим пояснюється менший (ніж у чорноземах) розвиток біомаси, накопичення гумусу, глибини насичення ґрунту вологою та вимивання сольових продуктів ґрунтоутворення.
Коричневі ґрунти поширені на південному схилі Головного пасма Кримських гір і характерні для районів із середземноморським кліматом, що відзначається сухим спекотним літом та вологою теплою зимою.
Лугові, болотні та перехідні між ними лучно-болотні ґрунти формують групу гідроморфних ґрунтів, що зустрічаються у всіх природних зонах країни. Лугові ґрунти формуються в умовах періодичного затоплення паводковими водами. Вони характерні для центральних рівнинних частин заплав і формуються під луговою рослинністю при спокійному режимі паводкових вод.
Болотні ґрунти утворюються в умовах різконадмірного зволоження при близькому до поверхні рівні ґрунтових вод. Серед них зрідка зустрічаються ґрунти вершинних і перехідних боліт (Полісся, Карпати), а переважають ґрунти низинних боліт, у яких часто розвинений торф’яний шар.
Солончаки утворюються на багатих на легкорозчинні солі породах (переважно морських нашаруваннях). В Україні вони поширені на терасах рік Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай та на морських узбережжях. До солончаків належать ґрунти, що мають у гумусовому горизонті велику кількість поглиненого натрію. Якщо із солонцю при промивному водному режимі поступово витісняється поглинений натрій, вони перетворюються на солоди.
Висновок. Типи ґрунтів України дуже різноманітні. Найродючіший тип ґрунту України — чорнозем.

Агрохімічний аналіз ґрунтів
Агрохімічний аналіз ґрунту — це захід, який проводять для визначення ступеня забезпеченості ґрунту основними елементами мінерального живлення, для встановлення механічного складу ґрунту, водневого показника та ступеня насичення органічною речовиною, тобто тих елементів, які визначають його родючість і можуть сприяти отриманню якісного та кількісного врожаю.
Говорячи про агрохімічний аналіз ґрунту, у першу чергу мають на увазі контроль вмісту тих чи інших компонентів на землях сільськогосподарського призначення та землях, призначених для вирощування якихось культур (фермерські угіддя, садові наділи, дачні ділянки тощо).
Дослідження ґрунту проводять на попередньо дібраних зразках. Згідно із чинними нормативними актами в ділянці аналізу ґрунту та методів добору проб, зразки можна добирати методом «конверта» або методом «сітки».
Агрохімічний аналіз ґрунтів дозволяє:
— оцінити забезпеченість рослин елементами живлення, а отже, потребу в добривах;
— здійснити моніторинг родючості та сертифікацію ґрунтів земельних ділянок і ґрунтів;
— вивчити властивості ґрунтів, які визначають принципові положення застосування добрив і проведення хімічної меліорації, такі як поглинальна здатність, реакція ґрунтового середовища та буферність (тобто здатність протистояти зміні реакції), засоленість тощо;
— виявляти зміни вмісту живильних речовин у ґрунті та їхню доступність рослинам залежно від прийомів обробітку та застосування добрив;
— вивчати взаємодію добрив із ґрунтом.

- вивчити даний матеріал;
- написати в зошит шляхи підвищення родючості ґрунтів на основі наявних знань.

21.01.2016 р.
Тема: Мінеральні добрива: значення для рослин, хімічні властивості та норми внесення.
Усі добрива поділяються на мінеральні, органічні й бактеріальні.
Мінеральні добрива - джерело різних поживних елементів для рослин і властивостей ґрунту, в першу чергу азоту, фосфору і калію, а потім кальцію, магнію, сірки, заліза. Всі ці елементи відносяться до групи мікроелементів, так як вони поглинаються рослинами в значних кількостях. Крім того, рослинам необхідні інші елементи, хоча і в дуже невеликих кількостях. Їх називають мікроелементами.
Азотні добрива
Азот - один з основних елементів живлення, необхідних для рослин. Він входить до складу всіх рослинних білків. При правильнім азотнім харчуванні рослини добре ростуть і розвиваються.
У плодових дерев і ягідних чагарників азот не тільки підвищує врожай, але й поліпшує якість плодів.
При недоліку в ґрунті азоту рослини ростуть слабко, погано розвиваються й гілкуються, стають тонкими. Листки дрібні, здобувають світло-зелене, навіть жовтувате забарвлення (хлороз).
Пожовтіння при недоліку азоту починається з нижніх листів, тому що азот пересувається зі старих листів у більш молоді й до точок росту. Недостача азоту відбивається також і на врожаї: послабляється процес закладання й розвитку квіткових бруньок, зав'язування плодів, спричиняє обсипання плодів і ягід.
У той же час негативно позначається на розвитку рослин і надлишкове азоту. У цьому випадку відбувається сильний розвиток рослин на шкоду закладці плодових бруньок, а отже, і врожаю. При надлишку азоту вповільнюються фази розвитку рослин, спостерігається не дозрівання плодів, послабляється забарвлення дозрілих плодів і ягід, зменшується їхня цукристість, погіршується зберігання.
З азотних добрив найпоширеніші аміачна селітра й сечовина (карбамід).
Аміачна селітра містить у своєму складі 34% азоту. Являє собою білі круглі гранули діаметром 2-4 мм. Добре розчиняється у воді, може бути використана під будь-які плодові і ягідні культури як основне добриво й у вигляді підгодівель.
Сечовина містить 46% азоту. По зовнішньому вигляду й розчинності у воді вона не відрізняється від аміачної селітри. Може бути використана під усі плодові і ягідні культури для основного внесення й у вигляді підгодівель. Завдяки тому, що вона менше, ніж аміачна селітра, обпалює листки рослин, цей вид азотного добрива вважається кращим для позакореневих підгодівель (обприскуванням).
Усі інші азотні добрива також легко розчиняються у воді й швидко доходять до кореневої системи рослин, тому їх найкраще вносити навесні. До того ж у цей час рослини найбільше потребують азотного харчування. Крім того, азотні добрива, внесені з осені, можуть знизити зимостійкість плодових дерев і ягідних чагарників. Це відбувається тому, що в рослин розтягуються фази розвитку, і вони не встигають підготуватися до зими. Яблуні, наприклад, довго цвітуть, затягаються налив і дозрівання плодів, до самої зими листки залишаються зеленими й не скидаються, молоді пагони не встигають здерев’яніти.
Дози внесення азотних добрив під плодоносні культури.
Їх вносять по всій проекції крони дерев і чагарників. Під плодоносну яблуню рекомендується вносити 200-250 г аміачної селітри або сечовини, під вишню й сливу - 120-140 г, під смородину й аґрус - 40-60 г того або іншого азотного добрива. Під малину вносять 15-20 г і під суницю - 10-15 г азотних добрив на 1 м ряду. Добрива можна вносити, розсипаючи їх по поверхні, потім слід рясно полити. Можна також вносити їх у розчиненому виді, але полив обов'язковий і в цьому випадку.
При використанні під дерева й чагарники органічних добрив дози внесення мінеральних добрив знижують на одну третину або наполовину залежно від кількості внесеної органіки.
Наведені вище дози добрив знижують також наполовину на молодих посадках і при добриві ще неплодоносних дерев і чагарників. При слабкому розвитку дерев або при прояві інших ознак азотного голодування проводять позакореневу підгодівлю. Необхідність у проведенні позакореневої підгодівлі може виникнути також відразу після утворення зав'язі плодів і ягід і їх наступнім опаданні.
Фосфатні добрива
Фосфор відіграє важливу роль у житті плодових і ягідних культур. Він входить до складу різних з'єднань рослин і бере участь у життєво важливих процесах: в утворенні плодів і ягід, сприяє ощадливій витраті води, значно підвищує зимостійкість.
При нормальному фосфорному харчуванні підвищується врожай плодових і ягідних культур, завдяки тому, що підсилюється відтік поживних речовин з листів у плоди. Поліпшуються також їхній смак і хімічний склад, у плодах і ягодах підвищується вміст цукру. Фосфор відіграє важливу роль у прискоренні дозрівання плодів.
Плодові дерева і ягідні чагарники дуже чутливі до недоліку цього елемента. Якщо не вистачає фосфору, то погано росте коріння, затримуються ріст і дозрівання плодів, погіршуються їхній смак, забарвлення й головне, погано закладаються квіткові бруньки, а отже, знижується врожай. Листки стають дрібними, здобувають сіро-зелене, навіть із деяким блакитнуватим відтінком. Однак до ряду причин шкідливим є й надлишок фосфору.
Фосфатні добрива звичайно вносять восени, тому що фосфор - малорухомий елемент, погано розчиняється у воді, і від внесення до досягнення їм корінь рослин проходить багато часу. Після внесення фосфатних добрив ґрунт перекопують, зашпаровуючи їх.
Під яблуню у віці 2-3 років рекомендується вносити 50-75 г фосфорних добрив, під плодоносну - 150-200 г, під вишню вносять 70-80 г, смородину й аґрус - 40-50 г, на 1 м ряду малини й суниці - по 15-20 г подвійного гранульованого суперфосфату. У випадку внесення гною дози фосфорних добрив зменшують наполовину.
З фосфатних добрив найпоширеніші гранульований суперфосфат, що містить 20% діючого речовини, і подвійний гранульований суперфосфат, що містить 42-46% діючої речовини. Вони випускаються у вигляді сірих гранул діаметром 3-4 мм. У воді розчиняються значно гірше азотних і калійних добрив. Їх можна вносити під будь-які культури восени під перекопку ґрунту. У необхідних випадках застосовують і при літніх підгодівлях, але, як правило, у розчиненому виді.
Непогане фосфатне добриво - фосфоритне борошно. Однак фосфор у ньому перебуває у важкодоступній рослинам формі. Тому фосфоритне борошно може бути застосовна тільки на кислих ґрунтах (в основному, на підзолистих ґрунтах), де кислотність ґрунтового розчину сприяє розчиненню фосфору фосфоритного борошна до засвоюваної рослинами форми.
На типових або карбонатних чорноземах, де ґрунти мають нейтральну або навіть лужну реакцію середовища, фосфор фосфоритного борошна залишається в недоступній рослинам формі, і на таких ґрунтах вносити це добриво не рекомендують.
Калійні добрива
Калійні добрива — речовини, які використовують для підживлення сільськогосподарських рослин, основним поживним елементом яких є калій. Вміст калію в рослинах коливається від 0,4 до 6% сухої речовини і дуже багато його в бобових, буряках, картоплі, соняшнику, гречці. Джерелом калію для рослин є калій ґрунтів або калійні добрива.
Калійні добрива виробляють з калійних агроруд.
Найважливішими калійними добривами є хлорид калію і сульфат калію, а також калімагнезія .
Хлорид калію застосовують під культури, не чутливі до хлору у ґрунті: зернові культури, бавовна, цукрові буряки, конопля; неефективно вносити під картоплю, гречку, конюшину, плодові та цитрусові, - так як хлор знижує якість продукції. На суглинкових ґрунтах хлорид калію вносять восени, щоб за осінньо-зимовий період хлор вимився з верхньої частини ґрунту і це б дало змогу запобігти негативній дії хлору.
Як калійні добрива використовують також сирі подрібнені (сиромолоті) мінерали сильвініт і каїніт та концентровані продукти виготовлені з калійних руд: сильвіну, сильвініту, карналіту, каїніту, глауконіту.
- вивчити даний матеріал;
- заповнити таблицю в зошиті:
Назва добрива
Характеристика
Норми внесення



22.01.2016 р.
Тема: Агрофітоценози. Поживні середовища для культурних рослин.
§30 (підручник) - вивчити;
- виконати письмово завдання в зошиті (ст. 200-201, підручник).